План будинку не підпорядкований прямій осі — він поступово змінює напрямок, розділяючи приватні та спільні зони й водночас об’єднуючи їх навколо центрального двосвітного ядра. Потрапляючи всередину, людина не отримує повної картини будинку одразу: інтер’єр відкривається послідовно — від входу до атріуму, далі до кухні та вітальні з виходом на терасу.

Так формується особливий просторовий досвід, де світло, рух і архітектура працюють разом. Кожен поворот відкриває новий ракурс на ділянку, створює власний сценарій перебування та змінює сприйняття приміщень протягом дня залежно від природного освітлення.

Першим враженням від будинку стає двосвітній хол з атріумом. Верхній світловий люк наповнює центральну частину будинку природним світлом, підсилюючи відчуття висоти та відкритості. Атріум створює візуальний зв’язок між поверхами.  Звідси відкривається перспектива на спільну зону, де кухня, їдальня та вітальня об’єднані в єдиний відкритий простір.

Вітальня є продовженням холу та центрального атріуму. Витягнута вісь приміщення завершується панорамним склінням, яке візуально продовжує інтер’єр у природний ландшафт. У глибині вітальні розташований підвісний камін — головний акцент кімнати,  що завершує його композицію.

Функціональна структура будинку розділена на два рівні відповідно до різних сценаріїв життя. Перший поверх відведений для спільного перебування: тут розташовані кухня, їдальня, вітальня з виходом на терасу, а також гостьова спальня та приміщення для персоналу.

Другий поверх — приватна територія родини: чотири дитячі спальні та майстер-спальня з великою гардеробною. Усі кімнати організовані навколо центрального двосвітного ядра, завдяки чому візуальний зв’язок між поверхами зберігається й тут.

План 1-го поверху

План 2-го поверху

Матеріали фасаду підкреслюють характер архітектури та її зв’язок із природним оточенням. Скло, дерево й натуральні фактури створюють баланс між чіткою геометрією об’ємів і теплом житлового простору. Великі площі скління стають не лише елементом фасаду, а й інструментом формування постійного діалогу між інтер’єром і ландшафтом.

Мінімальна кількість декоративних елементів дозволяє матеріалам і самій архітектурі залишатися головними виразними засобами. Фасади змінюються залежно від точки сприйняття: відкриті скляні площини чергуються з більш закритими поверхнями, формуючи різні рівні приватності та взаємодії з довкіллям.

Витягнута ділянка розкривається поступово — від в’їзду до води. Дім стоїть у глибині ділянки, серед збереженого соснового масиву. Пішохідні доріжки не йдуть напряму, а плавно вигинаються між деревами, зв’язуючи будинок, двір і прибережну зону в один маршрут — з новим краєвидом на кожному повороті. У центрі ділянки — відкрита галявина з місцем для вогнища.

Ближче до води облаштовані басейн і тераса для відпочинку, вписані в рельєф серед збережених сосен. Спуски з природного каменю ведуть до прибережної зони. Благоустрій продовжує задум будинку — рух і поступове розкриття краєвидів, тепер уже серед соснового лісу, що веде до річки.

3D-схема генерального плану